Повний текст моєї заяви в НАБУ про злочин Богдана проти України на користь РФ

0
5054

 

Директору НАБУ

Ситнику А.С.

від народного депутата України                                                                                                                    8-го скликання

Чорновол Т.М.

 

                                    Повідомлення про злочин

в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України

Повідомляю про організацію та вчинення дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 375 КК службовою особою заступником Міністра Кабінету Міністрів Богданом А.Й. на замовлення іншої службової особи – керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Портнова А.В. в 2012 та 2013 роках. Наслідком злочинних дій, вчинених групою осіб на чолі з Богданом А.Й та Портновим А.В., став реалізований замах на розтрату коштів державного бюджету країни в розмірі  3 113 053 506, 26 грн. Однак, внаслідок обставин, що не залежали від волі осіб, які вчиняли кримінальне правопорушення (а саме: зміна державної влади), фактична розтрата державного бюджету склала суму в розмірі 38 676 069,12 грн., що визначається  КК України, як «особливо великий розмір» розтрат.

Далі повідомляю відомі мені обставини скоєння даного злочину.

В 2011 році Президент України Віктор Янукович доручив керівнику Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Портнову А.В. забезпечувати та контролювати судове кримінальне переслідування свого політичного опонент – лідера опозиції Тимошенко Ю.В. На той момент вироком Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2011р. Тимошенко Ю.В. визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. Однак, Віктор Янукович поставив Портнову А.В. завдання  збільшити об’єм обвинувачень Тимошенко Ю.В., виключивши тим самим будь-яку можливість її звільнення з місць позбавлення волі.

Для реалізації злочинних намірів, що полягали в примушуванні суддів до прийняття неправомірних рішень, які були потрібні для фабрикації справ проти Тимошенко, Портнов А.В. залучив свого багатолітнього спільника Богдана А.Й. (В 2007 році Богдан А.Й. офіційно працював помічником народного депутата Портнова А.В. Після працевлаштування в Адміністрацію Президента, Портнов А.В. для забезпечення вертикалі свого впливу домігся призначення Богдана А.Й заступником Міністра Кабінету міністрів і урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики).

Таким чином, Богдан А.Й. за дорученням Портнова А.В. в 2012-2013 роках став  організатором злочинної змови, наслідком якої стало прийняття  неправомірного рішення Господарського суду міста Києва у справі №  5011-61/11340-2012 19.09.12 від 19.09.2012. , що спричинило розтрати державного бюджету в особливо великому розмірі. Метою прийняття даного неправомірного рішення суду було сфальсифікувати розтрату (5 ст. 191 КК України) у справі № 660, порушеній проти Тимошенко Ю.В. головним слідчим управлінням Служби безпеки України 12.10.2011.

Досудовим слідством у цій кримінальній справі збиралися докази незаконної діяльності колишнього Прем’єр-міністра України Павла Лазаренка та керівника «ЄЕСУ» Тимошенко Ю.В. Слідством було встановлено, що 29.12.1995 між PAT «Газпром» та ЗАТ «ЄЕСУ» і фірмою «Energy International Limited», яка є корпоративним членом ЗАТ «ЄЕСУ», укладено договір №4 ГУ-96 на постачання російського природного газу в 1996 році. На виконання цього договору 29.05.1996 укладено генеральну угоду №1957-1-96, згідно з якою ЗАТ «ЄЕСУ» забезпечує оплату матеріально-технічних ресурсів, що постачаються Міністерству оборони РФ. Натомість, протягом 1996-1997 років ЗАТ «ЄЕСУ» свої зобов’язання належним чином не виконало, що підтверджується відповідними судовими рішеннями Арбітражного суду м. Москви у 2001 році. Винесено постанову про стягнення із ЗАТ «ЄЕСУ» на користь Міністерства оборони Російської Федерації суми 405 311 181,00 доларів США. Судові рішення Арбітражного суду м. Москви були приведені у дію на території України і за ними відкрито виконавче провадження.

Однак, результати розслідування цієї справи в Україні мали слабку перспективу бути переданими до суду, адже комерційна структура підконтрольної Тимошенко Ю.В. лише заборгувала значну суму коштів МО РФ. Тому слідству потрібні були додаткові докази злочинних дій чи намірів, які б свідчили про умисні дії, а також слідству «для розтрати» потрібно було зафіксувати збитки.

Отже, Портнов А.В. та Богдан А.Й. усвідомлюючи, що конструкція пред’явленого Тимошенко Ю.В. обвинувачення у вчиненні реалізованого замаху на особливо тяжкий злочин не чітка і суперечить фактичним обставинам справи, організували фальсифікацію потрібних доказів, які б вказували на наявність в діях Тимошенко Ю.В. закінченого складу злочину, передбаченого  ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: даних про спричинення державі матеріальних збитків в особливо великих розмірах.

Реалізацією цього злочинного наміру особисто займався заступник Міністра кабінету Міністрів Богдан А.Й. Для фабрикації справи проти Тимошенко він організував та реалізовував злочинні дії для отримання факту нанесення збитків (розтрати), необхідних для вироку Тимошенко, за рахунок державного бюджету України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, Портнов А.В. та Богдан А.В. звернулися з пропозицією до Міністерство оборони Російської Федерації подати позов проти Кабінету міністрів України в український суд з вимогою компенсувати борги ЄЕСУ за рахунок державного бюджету України. 21.08.2012  Міністерство оборони РФ звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про стягнення 3 239 652 269,73 грн.

В цей же час, Богдан А.Й., реалізуючи свої злочинні наміри, вступив в змову з головою Господарського суду Артуром Ємельяновим, результатом якої стала домовленість про прийняття неправомірного рішення суду – задоволення позивних вимог Міністерства оборони РФ.

Голова Господарського суду Артур Ємельянов, реалізуючи злочинні домовленості з Богданом А.Й, в обхід автоматизованої системи розподілу справ передав справу на розгляд судді Івченку А.М, з яким заздалегідь було погоджене прийняття потрібного неправомірного рішення.

21.08.2012  суддею Господарського суду м. Києва Івченком А.М. було винесено постанову про порушення провадження у справі № 5011-61/11340-2012.

Однак, в процесі реалізації злочинного наміру змовники стикнулися з проблемою – слабкою позицією Позивача – Міністерства Оборони Російської Федерації. Адже, позовні вимоги обґрунтовувалися лише рішеннями Арбітражного суду м. Москви та протоколом Десятого засідання Змішаної російсько-української комісії по співпраці від 02.07.2004, згідно якого передбачається, що українська сторона зобов’язується надати допомогу в процедурі виконання судових рішень про стягнення заборгованості оптових покупців за раніше отриманий, але не оплачений російський природний газ. Однак, це не зобов’язувало Кабінет міністрів України відшкодовувати борги комерційної структури. Також наголошую, що згідно рішення Арбітражного суду м. Москви  2001 року йшлося про стягнення із ЗАТ «ЄЕСУ» на користь Міністерства оборони Російської Федерації суми 405 311 181,00 доларів США. У російської сторони не було жодних підстав вимагати, що борги приватного підприємства відшкодовувала держава Україна за рахунок бюджетних коштів. Про це свідчать слабкі докази позивача, які не давали можливості суду «програти» державні інтереси 27.08.2012 суддею Івченком A.M. (за попередньою домовленістю з Богданом А.Й. винесено ухвалу, якою позивача та відповідача зобов’язали надати до суду документи, що стосуються предмету судового спору.

Позивач МО РФ нічого нового не додав. Натомість, докази для «програшу» державних інтересів надав представник держави України – відповідач від Кабінету Міністрів Богдан А.Й.

Зауважу, щоб сценарій «програшу» напевно був реалізований, організатор змови Богдан А. Й. особисто контролював судовий процес – був представником відповідача, про що є інформація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.  При тому, що до посадових обов’язків та компетенції заступника міністра кабінету міністрів (саме цю посаду займав на той момент Богдан), не входило представництво інтересів Кабінету Міністрів України в судах. Дані питання в компетенції Міністерства Юстиції.

Однак, Богдан А.Й., який був організатором змови, і якому важливо було особисто контролювати хід судового розгляду, отримав необхідну довіреність за домовленістю з прем’єр-міністром України Миколою Азаровим.

Також, особисто Богдан був організатором фальсифікації документів, необхідних суду для програшу справи.

Зокрема, Богдан А.Й., заручившись підтримкою прем’єр-міністра Миколи Азарова в даній справі, дав усне доручення першому заступнику Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України Юрію Аністратенку скерувати зазначену ухвалу суду про надання документів, що стосуються предмету спору, супровідним листом від  30.08.2012 на виконання до Головного слідчого управління Служби безпеки України.

У свою чергу, вже 31.08.2012 Головне слідче управління Служби безпеки України надіслало до Секретаріату Кабінету Міністрів України засвідчені копії документів стосовно діяльності ЗАТ «ЄЕСУ», серед яких були копії листів колишнього Прем’єр-міністра України Лазаренка від 26.08.1996 № 64-2298/8 та № 64-2297/8. Ці документи були передані Богдану А. Й.

Згідно матеріалів справи №42014000000000518 (що розслідувалася після Майдану), на судовому засіданні «копії цих документів представником Кабінету Міністрів України  Богданом А.Й. особисто надані судді Івченку A.M. разом із відзивом на позовну заяву».

Копії листів, переданих Богданом А.Й., стали основоположним аргументом для судді Господарського суду м. Києва Івченка A.M. для прийняття рішення від 19.09.2012 у справі №5011-61/11340-2012 на користь Міністерства оборони РФ про стягнення з Державного бюджету України 3 113 053 506,26 грн.

В обґрунтування свого рішення суддя Господарського суду міста Києва Івченко A.M. прямо посилався на копії листів, переданих йому Богданом А.Й. Це були нібито копії листів, підписані Прем’єр-міністром Павлом Лазаренком від 26.08.1996 № 64-2298/8 та № 64-2297/8 на адресу Голови Уряду Російської Федерації Чорномирдіна, згідно яких начебто була надана гарантія України в особі Уряду на виконання ЗAT «ЄЕСУ» своїх зобов’язань за контрактами постачання матеріально-технічних ресурсів для потреб Міністерства оборони Російської Федерації в порядку взаєморозрахунків за російський природній газ.

Однак, згідно матеріалів справи, що розслідувалася після Майдану (№42014000000000518), а саме даних Державної архівної служби України від 16.10.2013, листи від 26.08.1996 № 64-2298/8 та № 64-2297/8 із підписом Прем’єр-міністра Павла Лазаренка на адресу Голови Уряду Російської Федерації Чорномирдіна відсутні. Тобто, є підстави вважати, що суду були надані фальсифіковані документи.

Окрім того,  зазначені листи, як виявило слідство, навіть якщо б вони існували, не є гарантіями Уряду України, оскільки на момент їх видачі питання надання гарантій Уряду України було врегульовано, зокрема, Указом Президента України від 01.05.1995р. №343 «Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України», Положенням про Валютно-кредитну раду Кабінету Міністрів України, затвердженим Указом Президента України від 20.09.1995 р. № 852/95постановою Кабінету Міністрів України № 655 від 17.08.1995 р. «Про додаткове забезпечення гарантій або інших зобов’язань Уряду України, які надаються іноземним кредиторам щодо погашення кредитів в іноземній валюті, що залучаються українськими юридичними особами».

Статтею 3 Указу № 343 зобов’язано Кабінет Міністрів України здійснювати надання гарантій тільки згідно з рішеннями Кабінету Міністрів України за поданням Валютно-кредитної ради за наявності позитивного висновку Міністерства фінансів України і Міністерства економіки України.

Разом з тим, згідно із ст. 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Україна як держава не несе відповідальності за дії суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Незважаючи на вище перераховані підзаконні акти, рішення судді Господарського суду м. Києва Івченка A.M. набрало законної сили і на його підставі Державною казначейською службою України у 2013 році на рахунки Міністерства оборони Російської Федерації було перераховано частину суми – 38 676 069,12 грн.

Таким чином Богдан А. Й. організовував та безпосередньо приймав участь в злочині, що кваліфікується ст.191, який полягає в здійсненні замаху на розкрадання 3 113 053 506, 26 грн. І, відповідно до обставин, розкраданні 38 676 069,12 грн. бюджетних коштів.

Втрати від описаних вище злочинних дій Портнова А.В., Богдана А.Й. та інших осіб, залучених до злочину, склали 38 676 069,12 грн. з можливих 3 113 053 506, 26 грн. Завдяки перемозі Майдану злочинцям не вдалось реалізувати свій задум повною мірою. Після зміни політичного керівництва держави у лютому 2014 року, рішенням судді Господарського суду м. Києва Бойка Р.В. від 07.03.2014 за наслідками розгляду заяви Кабінету Міністрів України про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2012 за нововиявленими обставинами, останнє було скасоване, а в задоволенні позову Міністерства оборони Російської Федерації відмовлено.

Надалі окремі епізоди описаного вище злочину розслідувалися в цілій низці кримінальних проваджень.

Зокрема, обставини неправомірного рішення суду розслідувалися Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури 18.03.2014 в досудовому розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000518 від за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 375 КК.

Також департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з 06.06.2018  здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000001398, яке розпочате за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376 – 1 КК України.

В цьому досудовому слідстві було встановлено, що розподіл та призначення суддів господарського суду м. Києва в програмі АС ДСС були здійснені не в автоматичному режимі після реєстрації позовної заяви Міністерства оборони Російської Федерації до Кабінету Міністрів України, а з метою передачі справи саме судді Івченку А.М. Так само було встановлено, що розподіл та  призначення суддів Київського апеляційного господарського суду в програмі АС ДСС також відбувалися не в автоматичному режимі після реєстрації апеляційної скарги Державної казначейської служби України на рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2012 р. у справі № 5011-61/11340-2012.

Прошу повідомити мені, на якій стадії зараз перебуває кримінальне провадження №42014000000000518 18.03.2014.

Прошу повідомити мені, що стримує передачу до суду кримінального  провадження від 06.06.2018 №42018000000001398, яке розслідуване і готове до судового розгляду.

Прошу повідомити мені, що стримує вручення підозри судді Івченку А.М. за прийняття неправомірного рішення суду, яка лежить на підписі Генерального прокурора.

Прошу в нести в Єдиний реєстр досудових розслідувань викладені мною відомості, що мають ознаки кримінальних правопорушень ч. 5 ст. 191 КК України,  ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 375 КК ,вчинених службовою особою заступником Міністра Кабінету Міністрів Богданом А.Й. на замовлення іншої службової особи керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Портнова А.В. в 2012 та 2013 роках. Наслідком злочинних дій вчинених групою осіб на чолі з Богданом А.Й та Портновим А.В. став реалізований замах на розтрату коштів державного бюджету країни в розмірі  3 113 053 506, 26 грн., фактична розтрата  державного бюджету склала суму в 38 676 069,12 грн., що визначається  КК України, як «особливо великий розмір» розтрат.