Брехня проти мене, яку найбільше хочеться заперечити

0
20

Думала писати/не писати, вирішила написати. Моя присяга викликала у фейсбуці хвилю паплюження. Мені пригадали ВСЕ. Цікаво, що це «все» виключно брехня. Друзі почали наперебій радити не виправдовуйся. А я їм: «А чому би ні, я ж не пихата». З іншої сторони, вони праві в тому, що коли виправдовуєшся виглядаєш заплаканою, нещасною жертвою. А жертвою я ніколи не була і не буду, адже брехливі атаки проти мене завжди були наслідком моєї переважно вдалої боротьби за державні інтереси проти мега-корупційних схем.

Тому я вирішила виправдатися лише в одному брехливому звинуваченні. По-перше, мені важлива думка саме тих, хто повірив саме в цю брехню. По-друге хочу показати, як працює система лайна у фейсбуці. Бо спочатку я ображалася на тих хто повірив, тому що все в мені кричало: «Як ви могли в таке повірите!?»

Але потім я звернула увагу на дивний феномен – найбільше у фейсбуці вірять і запам’ятовують абсурдну, нелогічну брехню. Чим більша нісенітниця в якій тебе звинувачують тим більше в неї вірить фейсбук. Ось так!

Так от за весь час найбільше мене дістало, що деякі добровольці повірили, що я була проти того, щоб добровольці отримували статус учасників бойових дій. Більше образливу абсурдну нісенітницю годі було придумати.

І мені боляче, що деякі воїни, які першими стали на захист Держави, яких я поважаю в це повірили. Тим паче, що за законами логіки повірити в це було неможливо. Адже, як я можу бути проти добровольців, якщо мій чоловік загинув, як доброволець. Як я можу бути проти добровольців, якщо я сама була добровольцем. Я була в їх рядах, коли зразу після Іловайська москалі наступали на Маріуполь. (Не буду вішати на себе незаслужені лаври, в бій мій підрозділ тоді не кинули. Але ми були на низькому старті. І це було страшне очікування, адже в тому бою, що розгортався перед нашими очами піхота озброєна лише автоматами мала не багато шансів). В 14-15 тому році я була на передовій, по декілька раз, в кожному добровольчому батальйоні МВС…

І не зважаючи на все це абсурдні звинувачення, що я проти добровольців мені закидають до сих пір самі добровольці.

А тепер поясню як на мене натягнули цю нісенітницю.

Підставою стало протилежне – я захищала добровольців. Справа в тому, що в 15 році у Верховній Раді було зареєстровано законопроект, який не був прийнятий з причини його недолугості та шкідливості. Його суть була наступна – давати статус учасника бойових дій особам, що були в добровольчих підрозділах тільки до часу їх легалізації в складі МВС.

Поясню легальний статус добровольчі підрозділи МВС отримали доволі швидко. Тобто виходило, що мова йшла про осіб, що переважно в травні 2014 року (до початку активних бойових дій) приїжджали до добровольчих загонів «тусувалися», робили селфі, а десь за тиждень-другий вирішували, що це не їхнє, служити вони не бажають і від’їжджали додому, а через деякий час захотіли мати учасника бойових дій, нарівні з тими добровольцями, що воювали весь буремний 14-15 рік.

При чому я не виключаю, що якісь одиниці, що потрапляли під дію цього законопроекту і могли насправді заслужити учасника бойових дій. Але, зрозумійте, цей законопроект відкривав шлюз отримати учасника бойових дій всім, хто їхали на фронт за «селфі». І не кажіть мені, що таких не було. Були!!!

Проблема в тому, що я дуже серйозно до цього ставлюся. Я проти того, щоб учасника бойових дій оформило для себе півкраїни. У нас і так поналізало багато тих, хто пороху не нюхали. І той законопроект дав би зелену дорогу всім аферистам.

Тому, коли до мене в кулуарах підійшла журналістка я агресивно прокоментувала той законопроект. Так, я не жалую, таких «добровольців», що «доброволили» лише тиждень/другий і вирішили, що вони на цьому свій борг країні віддали, а тепер країна винна їм.

Зі мною тоді погодилися інші депутати і той законопроект не був прийнятий.

Але через рік, раптом витягнули той мій коментар з архіву, вирізали з контексту деякі фрази і розтиражували у фейсбуці під тим соусом, що я виступаю проти того, щоб давати учасника бойових дій всім добровольцям.

Я навіть не знаю хто тоді зробив тут технологію, бо я одночасно воювала проти продовольчої мафії в ЗСУ, газових схем Онищенка, і за конфіскацію в бюджет активів Януковича.

Тобто той фейк міг організувати будь-хто з цілої раті моїх ворогів. І по-суті неважливо хто, важливо що він спалахнув як пожежа. Фейсбучній спільноті було чомусь виключно приємно повірити в брехню, що Чорновол, у якої чоловік загинув, як доброволець, називає добровольців психами.

Особливо боляче, тому що я все приміряю на себе. Бо я особисто не учасник бойових дій. Хоча могла би на себе натягнути навіть існуюче законодавство. Я багато була на передку. Але я не учасник бойових дій, тому що я вважаю що (поки що) не заслужила мати такий статус. І до речі жорстко відмовляю, навіть знайомим, що були десь там місяць, допомогти його отримати.

Тому що для мене це речі дуже серйозні. Учасник бойових дій – це учасник бойових дій. Я цього ще не заслужила.

А ось бути молодшим офіцером української армії я заслужила. І ніякі гівномети не переконають мене в протилежному.