Щоб усунути мафію від влади - 

треба конфіскувати її гроші

МАФІЯ – СМЕРТНА

Про що мріють ті, хто задумали вкрасти мільярд $? Аve, Caesar, morituri te salutant

Я замислилась над цим, коли за Януковича розслідувала, як Фірташ організував крадіжку газу вартістю два мільярди $, це три Камази стодоларових банкнот. Такої суми живих грошей не бачать навіть акули великого бізнесу. Тому цікаво стало: на що можна з кайфом потринькати мільярд?

На новий будинок? Інтернет показав мені найдорожчу віллу світу, вартістю значно менше – 300 млн.$, приватний острів – 100 млн.$. Значить можна купити все що є найшикарнішого в світі. Можна статус… Навіть посаду Президента. В 2012 я програла вибори у ВР, тому що мій опонент на окрузі купив 10 тисяч голосів по 500 грн. за штуку. Отож мільярда $ вистачає, щоб купити ВСІХ виборців України.

Тобто це драйв Короля Світу? Кайф мега-корупціонера? Не знаю…

Зате я точно знаю, що отримують і відчувають ті, хто навпаки повернули вкрадений мільярд баксів в бюджет. Бо я з таких.

Так от вони отримують – пустоту, а мріють – застрелитися.

Пустоту і бажання застрелитися.

Приз тут не яхти, будинки, острови, куплені оптом душі виборців та журналістів, адже гроші йдуть в державний бюджет, а пустота, бо нарешті вантаж знятий з душі, внутрішній обов’язок виконаний, ти не здався, не відступив, ти зробив. А в тебе виявляється всі душевно-емоційні ресурси тільки на це і були направлені, бо їх і так не вистачало… А тепер все – пусто.

І бажання застрелитися, бо ті, у кого ти для держави вирвав ці мільярди, так тебе дискредитували в публічному просторі, ти такий чорний, що навіть перемога тебе не здатна відмити. Ти боїшся простих людей, боїшся їх претензій, і ненависті, і тебе пече ця несправедливість, адже заради державного бюджету, тобто заради всіх них ти пожертвував добрим ім’ям. І здається застрелитися – найгарніший кінець такого кіно.

Бо уявіть в день великої перемоги, коли відбулася спецконфіскації 1.5 млрд. $ вкрадених Януковичем , те, за що я стільки боролася, мені не подзвонив жоден журналіст. Жоден! А це означає, що в публічному просторі я і далі зі знаком мінус. А так хочеться відчути себе на коні, після того як тебе два роки нещадно втоптували в бруд…

Дзвоню до Сергія Пашинського, того, хто був полководцем цієї епопеї зі спецконфіскацією. Дзвоню з претензією. «Чому, – кажу , – ти нас, переможців не зібрав, щоб ми хоча би з гордістю подивилися один одному в очі?». А він мені: «Не міг… Тому що мені вчора застрелитися хотілося. Ні, я звісно не збираюся стрілятися. Але хотілося».

Отакої! Значить, те що відчувають в час перемоги антагоністи Фірташа чи Януковича я описала вірно. Пустоту і бажання застрелитися.

Я взагалі не жаліюся. Я просто хочу скористатися перемогою, щоб читачі (тобіш суспільство) мене почуло. Хоча б спробувало почути. Бо таких перемог було би більше, і людей, які їх творять також, якби суспільство не відверталося від нас. Судило за результатами, а не облудливими словами у фейсбуку.

Адже без ресурсу – підтримки суспільства не можливо політикам-державникам досягати результату для Держави. Нинішня «спецконфіскація» виняток, що підтверджує правило. Адже у тих, хто працює на державу не має і не може бути альтернативного ресурсу. Суспільство повинне зрозуміти, що проти державників, поки у нас продажні ЗМІ, завжди буде кампанія найчорнішої дискредитації. І якщо суспільство буде плисти за хвилями, що за гроші організовуються у фейсбуці, не буде у нас більше таких результатів як «спецконфіскація».

Ми так довго повертали вкрадені гроші в державний бюджет, не тому що не було політичної волі, не тому, що у ВР- зрадники, в генпрокуратурі – хапуги, а в АП – Порошенко, а тому, що не було за нами підтримки суспільства.

Читачі мені на це скажуть : «Суспільство не буде вас «поганих» підтримувати! Вас «поганих» вже підтримали раз на Майдані! Вистачить!»

А я на це скажу: «А невже життя країни це не командна робота? А невже не зрозуміло чому ми стали такі «погані»?»

От візьмемо тут саму «спецконфіскацію» ми стали такі «погані» тому що:

– Перше: після Майдану арештували 1.5 млрд. доларів, які вкрав Янукович, і намагався легалізувати, купивши облігації «Ощадбанку».

– Друге: не здалися і не відпустили ці гроші. Адже зразу після арешту почалася боротьба. З одного боку фронту, були ми – ті що працювали на те, щоб скерувати ці гроші в державний бюджет, з іншої крадії, що бажали одного – докрасти.

З першої сторони – маленький загін, який тримала вкупі лише державна ідея. З іншої легіон ділків, яких чекали у випадку успіху значні гроші – частка від суми розблокованих мільярдів, у яких поточні витрати та зарплати зашкалювали. Адже крадії вкладалися, щоб отримати куди більший приз.

З першої сторони була чесна правдива позиція, з другої – армія проплачених ЗМІ, коментаторів, експертів, юристів, громадських активістів.

Здавалось би, як можна дискредитувати ідею з повернення державі мільярдів вкраденого? Як когось можна звинуватити в тому, що він повертає вкрадене державі. Це ж добре!!! Це ж дуже добре!!! Ми розраховували на народну підтримку, підтримку ЗМІ.

А виявилося що за великі гроші, можна все. Нас зробили чорніше чорного.

Тому наша команда була така маленька. Тому нам так важко дався результат. Я перерахую людей, які не побоялися зайти в нашу маленьку команду в самий центр зони ураження: це мій колега нардеп БПП Іван Вінник, екс-керівниця департаменту МВС з повернення активів Олена Тищенко, блогер Карл Волох, заступник генпрокурора Шокіна Роман Говда, нардеп НФ Антон Геращенко, військовий прокурор Костянтин Кулик, нинішній заступник генерального прокурора Анжела Стрижевська, безумовно судді, які винесли вирок, яких я навіть не знаю… А наші полководці: керівник комітету ВР нацбезпеки та оборони – Сергій Пашинський, та Юрій Луценко, що мужньо до нас приєднався на посаді генпрокурора, що нам дало дуже багато.

О, ви читачі (тобіш суспільство) читаєте цей список і певно скрегочете зубами від ненависті. І не розумієте, як ми – такі погані хлопці та дівчата змогли зробити таку хорошу справу. Так зробили! Може ви помиляєтесь, може ми не такі погані?!

«Але ж там найчорніший Сергій Пашинський», – прогнозую обуритесь ви.

Але знайте, саме цей ненависний вам Пашинський і був двигуном повернення мільярдів в бюджет. І мені зрозуміло чому ви його ненавидите: ви ковтали, без розбору і відрази, все що запропонує фейсбук. А крадії то знали, хто ключова персона в боротьбі за повернення тих мільярдів державі і кого треба знищити в публічному просторі, щоб послабити наші можливості.

Ми погані, лише тому що, боролися. Держава отримала мільярди, а у нас, як у публічних політиків нічого хорошого не лишилося. Ми вичерпалися. З чим нам йти на нове коло? Зі словами за спиною, що нічого хорошого ми не зробили? Нам кажуть: «Даремно ви поповнили бюджет на мільярди. Все одно вкрадуть».

Шановні читачі, тобіш суспільство, якщо ви будете рівняти результат тих, хто краде з бюджету і тих, хто повертає, то других не лишиться. Чи буде від цього краще? Прошу, не забирайте у нас єдину крихку мотивацію цим займатися – трохи вашої любові та довіри.

Але навіть якщо ви відмовите у підтримці, що ж, я лише скажу вам: « Аve, Caesar, morituri te salutant». І кинусь з головою в боротьбу. І знаю, що нас буде мало, але я буду не сама. І знаю, що ми знов доб’ємося для країни. Попри все.

Тільки тоді не дивуйтеся, що нас стає все менше, і нам менше вдається.

«Аve, Caesar, morituri te salutant».

Про що мріють ті, хто задумали вкрасти мільярд $? Аve, Caesar, morituri te salutant

Я замислилась над цим, коли за Януковича розслідувала, як Фірташ організував крадіжку газу вартістю два мільярди $, це три Камази стодоларових банкнот. Такої суми живих грошей не бачать навіть акули великого бізнесу. Тому цікаво стало: на що можна з кайфом потринькати мільярд?