З мого села Гора треба брати приклад

0
59

Громада села самозорганізувалася і такі чудові речі робить. Без будь-яких грантів та бюджетного фінансування. Просто ми збираємося і щось організовуємо. Одні організовують правда більше, інші менше, а такі як я тільки беруть участь, радіють і дякують.

Особливо, дякую, нашому провідному натхненому організатору – Олесандру Кульчицькому за суботнє свято “Гора сусіди фест”. Це супер свято на якому кожна не байдужа родина хоче чимось здивувати. Хтось уху варить прямо посеред майдану, хтось проводить майстер клас з розпису пряників, а там можна з глини самому зробити маленький глечик… Продаємо один одному по символічних цінах і збираємо на щось кошти. Цього року на книжки в сільську бібліотеку, минулого на меморіальну дошку присвячену моєму чоловікові Миколі.

Цього року нам дуже напаскудив дощ ?. Але ми вперто героїчно і весело відсвяткували. Правда мій “атракціон” – вишивка стрічками погано пішов, вишивати під дощем виявилося туго. Добре, що більшу частину вишивки на футболках я зробила напередодні (тиждень по вечорах працювала ?), тому треба було на кожній футболці довишивати тільки одну квіточку. Якось впоралися. Десять дівчаток нарядили?, допомагала двоюрідна сестричка і доця.

Це, до речі, дуже легка техніка. На фото я в сукні яку під натхнення вишила за одні вихідні. На інших фото моя доця, що приймала участь в показі суконь Наталії Лютікової (розпис по шовку). Наталя теж Горянка з… Криму. Моделі намерзлися, намоклися, але такі були щасливі та гарні. А ще натанцювалася під дощем, останній раз я танцювала ще до війни…